3 грудня в коледжі відбувся вечір пам’яті українського дисидента, правозахисника, літературознавця Валерія Марченка.
Свій 26-й день народження київський журналіст і перекладач відзначив у камері під час слідства. Це був вересень 1973-го. Вся його провина перед радянською системою полягала в тому, що він просто і натхненно любив свою Україну, свій Київ і свою мову.
Він не виношував революційних ідей і не закликав до повалення радянської влади. Але відкрито виступав проти русифікації, репресій та переслідувань.
За це його з хворими нирками, ув’язнили у табір суворого режиму на Уралі. Фактично прирікши на смерть.
Студенти спеціалізації «Лікувальна справа» не просто ознайомили присутніх з долею відомого журналіста, а перегорнули сторінки його життя через призму листів, написаних до матері з неволі, які проникливо читали Віталій Зарівний, Сальваторе Вітоло, Віталій Кащак, Владислав Бобрик, Микола Ясінський, Віталій Дригуш.
Роздумами про присутність Христа у житті Валерія Марченка поділився священик УГКЦ о. Мар’ян Лемчук.
Родинну атмосферу вечора доповнили поезії у виконанні Вікторії Колодій та Ілони Вербіцької, пісенні композиції студентів спеціалізації «Стоматологія ортопедична» Дмитра Боруха, Петра Сидора та Роксолани Золотої.
Ведучі вечора Богдан Гнатів та Оксана Ягнич, зуміли майстерно торкнутись струн душі майбутніх медиків, розповідаючи, про жорстокість радянської системи та ставлення її до простої людини.
Студенти усвідомили, що Валерій Марченко – це справді велика постать. Такі люди наближали нашу незалежність, свідомо заплативши за це найвищу ціну — своє життя.
